Omriyana

Коледж, у якому навчаються Попелюшки Тернопільщини. Подорож у минуле

Білокриницький палац
На Тернопільщині загалом багато дивних сіл нам траплялось. Але кожне наступне не схоже на попереднє.
Як от Білокриниця, тут вам не просто свинячі ферми і баштани, а справжній Інститут Благородних Дівчат. Тут діти навчаються в приміщенні палацу. Так, це ніби Чернівецький університет, але серед закладів середньої спеціальної освіти.

Марійка Титаренко
Білокриниця зустріла нас пусмурним небом, легким дощем та морозним вітром, але враження це не зіпсувало. Здається, завдяки погоді фото вийшли ще атмосферніші.

Те, до чого усі місцеві так звикли з дитинства, сприймається ними як повсякденність, а для нас це – неабияка рідкість і розкіш, треба обійти його з усіх сторін по десять раз, "А сфоткай ніби я біжу туди!", "Він так гарно зберігся!", "Дивись, яке смішне дерево!", "Давай, поки нікого нема, зайдемо всередину?
".
Палац споруджено у англо-готичному стилі. Коли бачиш дві вежі із невеликими зубцями по кутах, то зразу згадується якась Діснеєвська історія про принцесу. Інтер'єр від графського палацу мало зберігся, я думаю тому, що по великому рахунку, постійного власника там ніколи не було. А зараз там взагалі лісотехнічний коледж.

Історія у замку дуже типова: у XVI столітті село переходить від власності одних князів до інших, ті будують собі палац, потім його руйнують татари, потім знову відбудовують, потім знову він переходить у власність інших панів, і весь цей час замок відвідують королі, гетьмани і делегації. Загалом, все як завжди в історіях про замки.

(Палац із руїнами старого замку на малюнку Наполеона Орди.)

Але ось яка дрібничка мені запам'яталась. У 18 ст. після якогось там шлюбу замок переходить до роду Радзивілів. Так-так, саме тих Радзивілів, які мали палац на 365 кімнат і найгарніший костел Речі Посполитої в селі Олика (про нього я розказувала раніше). Так ось, Радзивіли просто продали палац і згодом його було спалено. 30 років на цьому місці було просто чорне коло попелу.
Я, наївна душа, їдучи сюди, думала, що попаду у замок, якому більше 400 років і який пережив ледь не всесвітній потоп.

А виявилось, що ось воно як. Десь під кінець 19 ст. один з нащадків власників збудував замок у такому вигляді, як ми з вами бачимо зараз. І що зробив? Правильно. Мільйонний раз продав його. Новим власником став граф Олександр Воронін з Курської губернії. Той в свою чергу зробив господарство у приміщенні палацу (why not?), потім забажав відкриття сільськогосподарського навчального закладу для селянських дітей, а згодом Білокриницька трирічна рільнича школа. З часів радянщини і до сьогодні тут діє лісотехнічний технікум.

Зізнайтеся, ви вже заздрите учням. :)

До речі, поруч із палацом розташований власний рукотворний (!!!) дендропарк і ставочок. Коротше, майже Софіївка. Що особисто для мене було приємною несподіванкою.
Чисте повітря, майже чиста річечка, тиша. Так собі маленьке ландшафтне диво. Як нам сказав один дядечко, воно було закладене тут в 19 столітті. Спочатку тут просто розсадили дуби. А вже з часом було прокладено алеї для прогулянок. Ясно, що з того часу парк трішечки видозмінився. Зараз тут можна знайти +100500 всяких насаджень і зразків рослин з усього континенту.

Як дістатися?

Попасти сюди дуже просто. Але, є одне але!
В пошуках цього села, не сплутайте його з іншими! У Тернопільській області є ще три села з такою назвою. Ми говоримо саме про Білокриницю Кременецького району, яка розташована на річці Дядьківська Криниця (така тафтологія вийшла).


Буквально якихось пару кілометрів на північ від містечка Кременець. Ось закінчується Кременець і майже відразу починається Білокриниця. Можна пройтися пішки, а можна під'їхати прямим автобусом, який курсує між Кременцем та лісотехнічним коледжем. Їхати там потрібно не більше п'ятнадцяти хвилин. Словом, заблудитися ви не зможете, навіть якщо захочете.

До самого Кременця можна їхати автобусами від Тернополя за напрямком на Дубно.

Якщо немає грошей або хочеться гостроти відчуттів, то завжди рятує старий добрий автостоп. Стопити краще біля Тернополя в напрямку Дубно, або з Луцька в напрямку Тернополя. В крайньому разі, ліпше під'їхати від села до села і так ви точно доберетесь.

Де жити?

Особисто ми розраховували Білокриницький палац, як подорож одного дня. Насолодились красою і відразу ж поїхали далі. Але якщо вже так сталось, що ви змушені заночувати, то ось що я вам скажу. Варіантів завжди є декілька.

Мандрівники тут переважно практикують кемпінг на околицях села, десь ближче до річки. В селі можна знайти кафе і кілька магазинів,тому з голоду ви не помрете.

Якщо ж намету при собі нема, або внутрішній голос каже вам, що в літньому спальнику вночі ви не виживете - тоді "Велкам ту приватний сектор". Місцеві жителі дуже милі і привітні, тому можете сміливо йти проситись наніч.

Залишити коментарі

Підпишись на розсилку
І регулярно отримуй свіжі статті та ідеї мандрівок рідною країною

Дізнавайся першим про нові подорожі.

Ми залюбки будемо надсилати вам дайджест найцікавіших статей про маловідомі місця нашої Омріяної.
Made on
Tilda